Інтервʼю виконавчого директора «Ужгорода» Тараса Галушки, щодо підсумків сезону.
– Як оціните дебютний сезон саме цієї команди у профі ?
– Напевно всім вже відома майже голлівудська історія створення та переходу команди ФК «Сім’я Христа Інтернешнл» U19 під керівництвом Рудольфа Балажинця у Другу лігу України за підтримки американських меценатів. Ми раді сповідувати регіональний акцент на підготовці і вихованню професійних гравців, адже це лише підтверджує наш сімейно-ціннісний таргет розвитку нашого клубу. На кожному домашньому матчі приходять батьки, родичі та друзі наших гравців, що створює по-справжньому сімейний вайб на стадіоні. А на одному з останніх матчів навіть було зафіксовано створення нової сім’ї.
– Чи досягла команда проміжкової мети на футбольному полі?
– Для абсолютної більшості гравців та працівників клубу це був прем’єрний досвід, тому обережно ставились до якихось завищених очікувань. У першу чергу формувався кістяк команди, перед яким можливо буде ставити серйозні завдання у майбутньому. Без сумніву ми бачимо, що команда росте і має потенціал. Саме над розкриттям цього потенціалу і поступовим прогресом молодих гравців працює весь тренерський та управлінський штаб команди. Багато в чому наша робота грунтується на довірі та спільному баченні всіх учасників цього проєкту. Одним із важливих аспектів є формування сильної духовної основи, розвиток емпатії та соціальної відповідальності у наших спортсменів, які лише формуються.
– Які проблеми спіткали клуб у першому професійному сезоні?
– Суттєвих факапів у нашого клубу не спостерігалось, завдяки дієвій комунікації з нашими футбольними друзями та, інколи, на власних помилках, вчимось організовувати ефективну діяльність клубу. Добре провели комплектацію команди впродовж двох трансферних вікон підписавши гравців, яких бажали бачити у нашій команді. Істотних затримок по заробітній платі не було. Бачимо, що ще потрібно працювати над психологією, адже юним гравцям деколи важко витримувати напругу у матчах і стримувати емоції, що вилилось у дві зовсім не обов’язкові червоні картки у цьому сезоні. Вирізняється один негативний момент – це звісно ДТП по дорозі на гру у Житомир у серпні, яке набрало мутних обрисів і винуватця поки так і не було притягнуто до відповідальності.
– Які моменти запамʼятались найбільше?
– Таких моментів насправді багато – кожного дня, кожного матчу пишеться історія.. футбольна історія гравців та клубу. Надзвичайно приємно бачити досягнення кожного з гравців, а також наших екс-гравців, як от Ярослава Карамана, який розпочав сезон у нашій команді у грі з Рух-2, а завершив матчами проти Шахтар, Динамо, Зоря вже в основному складі Полісся. Хочеться майже після кожного матчу писати Нетфліксу, щоб розказати нову історію успіху, або принаймні зростання. Як от чудово проявив себе (як на полі, так і за його межами) і став кращим асистентом у Другій лізі (7 гольових передач) Тоні Емере. Чи неймовірний дебют Максима Кічуна у професіоналах у 15 років і 227 днів, який у першому ж турі записав у свій актив гольову передачу, а загалом за сезон забив 1 гол та віддав 3 асисти.
– Не менш яскравим був дебютний сезон у профі у нашого капітана Івана Ільчука, який ефективно зарекомендував себе грою як позаду, так і попереду, ставши другим бомбардиром нашої команди з 4 голами. А от в нападі засяяв рокосовський бомбардир Діма Коваленко, який в 16 матчах забив 8 голів і зайняв друге місце у списку голеадорів Другої ліги. Довгоочікуване повернення на поле після травми одного з лідерів минулорічної команди U19 Івана Вовкуновича, який встиг зіграти два матчі наприкінці чемпіонату. Системний прогрес 17-річного Мориляка та 18-річного Волошина, які забивали у цьому сезоні важливі голи.
– Вихід на новий рівень Дмитра Антошина, який явно засидівся в аматорах, і попри свій дебют у 26 років у Другій лізі є одним з «ветеранів» у команді за віком. Свій якісний рівень показали ще двоє «ветеранів» команди Смокоровський та Минайленко, які своє грою на полі набувають статус легенд ужгородського футболу. Цікавий кейс 19-річного Влада Лушпіня, який за всі сезони у ДЮФЛУ ніколи не був гравцем основи, але це не завадило йому, завдяки щоденній праці, заявити про себе у дорослому футболі.
– А як щодо воротарської позиції?
– Інтригуючою була конкуренція в рамці воріт у 17 і 18-річних Коцана та Постемського, кожен з яких демонстрував свої виражені індивідуальні якості. 18-річний березнянський універсал Вася Цигак за два останні сезони не грав вже лише на позиції голкіпера. Вересівський дует Шух та Савчук сходу увірвалися в основу з великими амбіціями зростати разом з командою. Камбек Вишневського, який дав відчутний позитивний імпульс команді. І за кожною цією історією стоїть самовіддана праця як самих гравців, так і нашого тренерського, медичного, менеджерського та управлінського штабу.
*Жирним шрифтом виділено запитання клубної пресслужби.
